Джерело любові
"Любіть один одного, як Я вас полюбив..."
Мабуть кожен, хто щиро намагався виконати цю заповідь Ісуса, ставив собі запитання: "А як взагалі таке можливо і де ж взяти для цього сили?"
Давайте знайдемо відповідь разом. Адже вона, хоч і не позбавить нас необхідності докладати зусилля, проте точно покаже, де саме у нашому серці той духовний Схід, на якому з`являється сонце Божої любові.
Один з найкращих уривків, що проливають світло на це питання, це Луки 7:37-50:
"...І ось жінка того міста, яка була грішниця, дізнавшись, що Він у домі фарисея, принесла алебастрову посудину мира і, ставши позаду біля ніг Його і плачучи, почала обливати ноги Його сльозами і обтирати волоссям голови своєї, і цілувала ноги Його, і мазала миром.
Коли побачив те фарисей, що запросив Його, то сказав сам у собі: якби Він був пророком, то знав би, хто та яка жінка торкається до Нього, бо вона грішниця.
Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симон, Я маю дещо сказати тобі. Він каже: скажи, Вчителю. Ісус сказав: У одного кредитора було два боржники: один був винен п`ятсот динаріїв, а другий п`ятдесят, але як вони не мали чим заплатити, він пробачив обом. Скажи ж, хто з них більше полюбить його? Симон відповів: Думаю, той, якому більше пробачив. Він сказав йому: правильно ти розсудив.
І, повернувшись до жінки, сказав Симону: Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти води Мені на ноги не дав, а вона сльозами облила Мені ноги та волоссям голови своєї витерла; ти цілування Мені не дав, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати в Мене ноги; ти голови Мені оливою не помазав, а вона миром помазала Мені ноги.
47 А тому говорю тобі: прощається їй гріхів багато, тому вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить.
А їй сказав: Прощаються тобі гріхи. І ті, що були біля Нього, почали казати подумки: Хто це, що й гріхи прощає? Він же сказав жінці: Твоя віра врятувала тебе, іди з миром.”
Вірш 47, ключовий у цьому уривку. У ньому Ісус робить простий висновок, розкриваючи причину та її наслідок:
Багато прощається – багато любить, мало прощається – мало любить.
Так просто й так складно. Просто для розуміння та складно для прийняття. Адже так приємно бачити себе праведником. Праведність підносить.
І так складно визнавати свої гріхи, свою нікчемність та потребу в пробаченні. Це так принизливо і навряд може комусь сподобатися.
Але Бог каже:
"... кожен, хто сам себе підносить, буде принижений, а той, хто принижує себе, буде піднесений". Лук 14:11
Ніхто не омине цього закону, і віра Божа завжди буде єдиною силою для виконання всього, що Всевишній нам заповідав. 🕊️